Мавпи

Усі мавпи - і акробати з південно-американських джунглів, і великі, важкі мешканці африканських саван - дивовижні істоти. їхня соціальна поведінка й досі достатньо добре не вивчена.

   Основні дані: 

Пристосованість до різного середовища життя 

   Ігрунки й тамарини живуть на деревах. їхні нігтьові пластинки перетворилися на заломлені кігті, які дозволяють мавпам дертися по деревах. Інші мешканці джунглів Нового Світу, чіпкохвості мавпи, зриваючи з дерева плід, тримаються за гілку довгим чіпким хвостом. Представники багатьох видів деревних мавп ніколи не спускаються на землю, оскільки в кронах дерев вони знаходять усе, чого потребують. 

   Деревні види - це мавпи невеликих розмірів, що відзначаються дивовижною рухливістю. Павіани й макаки, що живуть в Африці і Азії, збирають корм на землі, а ніч проводять у кронах дерев. Плащеносний павіан населяє відкриті простори плоскогір'їв і саван. 

   Ці мавпи не такі рухливі, як їхні родичі, що мешкають на деревах. Плащоносні павіани - це типові наземні мавпи. 

Догляд за шерстю 

   Чищення шерсті одне одному - своєрідний щоденний ритуал для мавп. Мавпа підставляє своїй сусідці ті частини тіла, які необхідно очистити від бруду, лупи і паразитів. Іноді можна побачити цілу групу мавп, що сидять дуже близько поряд, і разом зосереджено очищають шерсть одне одному. Чищення шерсті -не тільки питання гігієни, але й об'єднуючий фактор - взаємний обшук зміцнює стосунки в групі. 

Способи комунікації 

   Мавпи тримаються стадами, тому вони повинні постійно спілкуватися між собою. Мітки секрету пахучих залоз передають інформацію про вік, поле і соціальний стан конкретної особини. Проте оптичні сигнали є важливішими за запахові мітки. Самець макаки резусу „закликає до порядку" підлеглого самця, киваючи при цьому головою і сильно вдаряючи руками в землю. Підлеглий повертається до нього спиною, що означає вітання і виражає підпорядкування. Широко відкрита паща з оголеними нижніми зубами у макак є запрошенням до гри. 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

У Стародавньому Китаї шкіра рокселанового ринопітека вважалася засобом від ревматизму. Право носити шуби з хутра цих мавп мали тільки мандарини і члени імператорської сім'ї.

Лангури, або тонкотілі мавпи, вважаються гурманами, оскільки вони харчуються виключно рослинним кормом, головним чином дикими вишнями, грушами та огірками.

Індуси вважають гульманів священними тваринами. За старовинною легендою, гульман вкрав плід манго у мавпячого бога, за що був засуджений до спалення на вогнищі. Гульману вдалося уникнути смерті, проте під час кари він обпалив собі руки й обличчя, відтоді вони у нього червоні.

Японська макака - дуже винахідлива мавпа. Завдяки своїй кмітливості ці тварини знайшли спосіб захисту від морозів, які часто трапляються в місцях їх проживання. Так, наприклад, вдень вони по шию занурюються в гарячі джерела.

   У тропічних районах зустрічаються різні види мавп усіляких розмірів і кольорів. У жодній іншій групі ссавців не побачиш особин з блакитною, фіолетовою й зеленою шкірою. Учені шукають сполучну ланку між мавпами і людиною. Гадають, що такою ланкою могли бути тварини, схожі на лемурів. 

ДВІ ОСНОВНІ ГРУПИ

   Серед 133 видів мавп можна зустріти мандрила вагою понад ЗО кг і ростом 80 см, і карликову ігрунку, яка вся може поміститися на долоні людини і важить всього 125 г. Окремо стоять гібонові - малі людиноподібні мавпи, зріст яких не перевищує одного метра, а маса - 11 кг, оскільки їх класифікація ще й досі обговорюється вченими. Мавпи діляться на дві групи: мавпи Нового Світу, або широконосі, і мавпи Старого Світу, відомі як вузьконосі. До першої групи належать ігрунки і капуцини, що мешкають у Центральній і Південній Америці. Вузьконосі мавпи населяють теплі райони Азії і Африки. Вони мають добре розвинені сідничні мозолі і чіпкий хвіст. 

ЇЖА

   Мавпи переважно рослиноїдні. Вони харчуються плодами, листям, квітами і корінцями рослин. Багато видів заради врізноманітнення доповнюють свій раціон комахами і дрібними хребетними. Деякі мавпи пристосувалися до особливої їжі. 

   Ігрунки охоче поїдають камедь, що витікає з пошкоджених стовбурів дерев. Вони вигризають різцями отвори в корі дерева і злизують солодкий сік. Червоноспинним сакам дуже до смаку тверді кісточки фруктів. Між зубами ці мавпи мають щілину, яка діє, як щипці для розколювання горіхів. Гвереци й ревуни харчуються твердим малопоживним листям дерев. 

   Їхній шлунок розділений перегородками на декілька частин, як у жуйних тварин. Це збільшує шлях, який їжа проходить по травній системі, і тому листя встигає перетравитися в шлунку. У подвійному або потрійному шлунку всіх листоїдних мавп можна виявити бактерії і найпростіших, які розщеплюють целюлозу. Більшість мавп Старого Світу мають защічні мішки, в яких може поміститися велика кількість їжі. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Капуцини та ревуни об'єднуються в стада з чіткою ієрархічною структурою. Вагітність у мавп триває від 145 днів у ігрунок до 177 днів у павіанів. Усі види мавп приводять по одному дитинчаті. Виняток становлять ігрунки й тамарини, самки яких регулярно народжують близнят. Дитинчата мавп тримаються за шерсть на грудях матери. Перші тижні самка часто притримує малюків рукою і годує їх на ходу. Мавпи відрізняються від інших ссавців тим, що у вихованні дитинчат самкам часто допомагають усі члени стада. Про малюка самки, що стоїть на верхньому щаблі ієрархічної драбини, охоче піклуються інші самочки, а мати в цей час вирушає на пошуки їжі. Вчені таких няньок називають „тітками". У ігрункових велику частину клопотів догляду про потомство бере на себе батько. Він носить малюка на спині, чистить йому шерсть, а самці передає його тільки на час годування. 

   Ловлять і продають як домашніх тварин, а великих відправляють в лабораторії дослідницьких інститутів і промислових концернів. 

   Найбільшу небезпеку для мавп та інших диких тварин несе знищення місць їхнього існування. У Китаї у зв'язку з вирубкою лісів скорочується чисельність лангурів. Тільки в 1975 році китайський уряд заборонив полювати на лангурів і заснував для них заповідники. 

ЗАГРОЗА, ШО ЙДЕ ВІД ЛЮДИНИ

   Більшість видів мавп страждають від різних природних ворогів. Крім них, ворогом мавп є людина. У деяких країнах люди досі охоче їдять м'ясо мавп, вважаючи його за делікатес, в інших - полюють на них заради хутра. 

   Землероби часто вбивають мавп за те, що вони знищують урожай. Велику загрозу для мавп являє торгівля екзотичними тваринами.